Тарас Раківчак

2019, полотно, акрил
Надано автором

Життя Тараса Раківчака

Сьомий і останній великий вівчар на Гуцульщині. Був перший, котрий випив меду з-під своєї покійної сестри, тому й міг подовгу знаходитись на полонинах і не хворіти. Тарас мав 12 354 вівці в отарі. А ще трьох синів і шестеро доньок. Сестер мав аж вісім, і четверо братів. На старість Тарас Раківчак пішов помирати в гори. Кажуть, що там навчився говорити мовою овець і кіз. Роками за нього не було чути, аж поки одного світанку вся долина, як здалося людям, встелилася туманом. Насправді то були вівці Раківчака, усі 12 354 вівці, які несли його на своїй спині до церкви, блеявши сумну мелодію. Люди ставали на коліна від такого дива. Після служби за упокій душі Тараса Раківчака з усіх сіл люди прийшли на його похорони, і йшли три дні через всі села аж до самого Косова, де його й поховали. Там і сьогодні стоїть йому пам’ятник. По смерті Тараса Раківчака канонізували, і раз у рік, 17 вересня, святкують його пам’ять як Великого Вівчаря — останнього, сьомого в історії Карпат.