Примаченко Марія

Примаченко Марія

Народилася 1909 року в селі Болотня на Київщині. З дитинства хворіла на поліомієліт, тож мала більше часу на традиційне для сільських дівчат заняття — вишивання, розмальовування хати. Закінчила чотири класи школи. Вперше для широкого загалу Марію Примаченко відкрили під час «кампанії пошуку народних талантів» 1936 року. Талановиту художницю запросили до експериментальних майстерень при Київському державному музеї, де вона вчилася разом із Тетяною Патою, Параскою Власенко, Наталією Вовк.

Також Марія Примаченко розписувала химерними звірами й рослинами керамічні тарелі та глечики. На Всеукраїнській виставці народного мистецтва 1936 року її роботи нагороджують дипломом першого ступеня. Після цього самобутні твори Примаченко експонують на виставках у Москві, Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі.
Чоловік Марії не повернувся з війни. Залишившись із маленьким сином на руках, вона багато працювала, щоб заробити «на прожиття» — шила одяг, вишивала, будувала хату. Про художницю Марію Примаченко в цей час ніхто не згадує. У другій половині 1950-х її ім’я поступово повертається в мистецький світ: 1959 року Марія Примаченко стала членом Спілки художників України, 1966-го нагороджена Шевченківською премією.

Померла у 1997 році.

Про світове визнання мисткині свідчить те, що саме робота Марії Примаченко прикрашає обкладинку «Всесвітньої енциклопедії наївного малярства» (Белград, 1984). 2009 рік ЮНЕСКО оголосило роком Марії Примаченко.
Понад 600 робіт художниці зберігаються в музеях України та приватних збірках.

Текст створено за матеріалами видавництва “Родовід”.