Білокур Катерина

Білокур Катерина

Народилася 1900 року в селі Богданівка Яготинського району на Київщині. Змалку вишивала й малювала. До школи не ходила, читати з букваря навчилася сама. 1924 року подавала документи до Миргородського художньо-керамічного технікуму, 1928-го — до Київського театрального технікуму. Обидва рази їй відмовили, бо не мала свідоцтва про початкову освіту. Тоді вона взялася самотужки опановувати живопис — власноруч робила фарби та пензлики, експериментувала з ґрунтами й лаками. Ранні роботи Катерини Білокур близькі до народного мистецтва. Батьки не схвалювали цього заняття доньки, тож вона вдалася до шантажу, кажучи: «Якщо не дасте малювати — утоплюся». Простоявши якийсь час у холодній воді, назавжди застудила ноги, але виборола собі право бути художницею.

1939 року вона написала листа до співачки Оксани Петрусенко, а та показала її малюнок працівникам Полтавського обласного будинку народної творчості. Після того з Києва надійшло розпорядження: знайти Катерину Білокур і її картини. 1940 року три роботи художниці експонувалися на виставці в Полтаві, після чого місцевий будинок народної творчості відряджає Білокур на два тижні до Москви. Там вона відвідує Третьяковську галерею, Пушкінський музей. 1941-го в Полтаві відбулася її перша персональна виставка. Після звільнення з окупації, 1944 року, художницю знову відвідали працівники Полтавського будинку народної творчості і впродовж 1944–1959 років відбулося п’ять виставок, на яких експонувалися й роботи Катерини Білокур.

1949-го Катерина Білокур стала членом Спілки художників України, 1956-го отримала звання народного художника. Її твори експонувалися на виставках у Полтаві, Києві, Москві та інших містах. 1954 року три картини Катерини Білокур включили до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі.
Померла у 1960 році.

Текст створено за матеріалами видавництва “Родовід”.